9.5 Закон радіоактивного розпаду

Знайдемо закон зміни з часом кількості атомів, що зазнали радіоактивного перетворення. Нехай спочатку маємо Nо радіоактивних атомів. Очевидно, що кількість dN атомів, які розпадаються за час dt буде пропорційна цьому часові і кількості N атомів, які на цей момент ще не розпалися (9.13) Знак (-) показує, що кількість атомів, які не розпалися, зменшується. – стала […]

9.4 Радіоактивність. Ядерні перетворення. Правило зміщення

Радіоактивністю називається процес перетворення одних атомних ядер у інші , яке супроводжується випромінюванням певних елементарних частинок. До радіоактивних процесів відносяться: α – розпад,  випромінюються іони гелію  (α – частинки); β – розпад; γ – розпад, випромінюються γ – кванти, електромагнітне випромінювання з малою довжиною хвилі (10-10 ÷10-13 м); Протонна радіоактивність, випромінюються протони, іони атомів водню […]

9.3 Енергія зв’язку атомних ядер

Піонна теорія не дає можливості точно розрахувати енергію зв’язку ядер. Тому її розраховують по дефекту мас. Це різниця між масою всіх уособлених нуклонів і масою ядра, яке утворилось із цих нуклонів (9.7) Тут mя, ma  – маси ядра і атома відповідно, mH – маса атома водню. Енергія зв’язку Езв розраховується за формулою Ейнштейна (9.8) Енергія […]

9.2 Природа ядерних сил

Між нуклонами в ядрі діють такі сили: – сили гравітаційного притягування, але вони настільки малі, що не можуть забезпечити досить велику енергію зв’язку, яка спостерігається експериментально; – сили електростатичної природи також не можуть забезпечити зв’язок, а напроти приводять до відштовхування однойменно заряджених протонів і не діють на нейтрони; – ядерні сили, які мають обмінну природу. […]

9.1 Склад і характеристики атомних ядер

Ядра всіх елементів складаються із елементарних частинок двох видів: протонів і нейтронів (нуклонів). Протони (іони атомів водню) мають заряд +1,6×10-19 Кл =+е, масу mp = 1836,1×me, спін 0,5, власний магнітний момент μр = 2,79×μя =  2,79×μБ ×( mp/me) = μБ/660, де μБ – магнетон Бора (див. розділ 8.2). Магнітний момент протона у 660 разів менший, […]

8.5 Гіромагнітні досліди. Природа феромагнетизму. Домени. Антиферомагнетики. Ферити

У розд. 8.2 було встановлено, що магнітний і механічний моменти атомів направлені вздовж однієї лінії в протилежних напрямках. Тому при орієнтуючій дії на один із них, другий також зазнає орієнтуючої дії. В цьому і заключається ідея гіромагнітних дослідів (рис.8.8). Барнетт у 1909 році одержав намагнічування залізного стержня при його швидкому обертанні (рис.8.8, а). Механічні моменти […]

8.4 Природа парамагнетизму. Парамагнетизм електронного газу

Парамагнітні властивості характерні речовинам, електронні оболонки атомів яких не повністю заповнені, тобто атоми  мають постійний магнітний момент М, або уявляють собою постійні магнітні диполі. Другою умовою існування парамагнітного ефекту є слаба взаємодія цих диполів між собою. Відомо, що потенціальна енергія U магнітного диполя М у зовнішньому полі напруженістю Н залежить від кута θ між ними […]

8.3 Природа діамагнетизму

Діамагнітний ефект заключається у намагнічуванні речовини назустріч напрямку діючого на неї зовнішнього магнітного поля, що приводить до його послаблення. Розглянемо рух електрона по коловій орбіті радіусом r з кутовою швидкістю ωо. За відсутності зовнішнього магнітного поля на нього діє доцентрова сила , природа якої зараз нас не цікавить. При накладенні зовнішнього магнітного поля Во на […]

8.2 Магнітні властивості атомів. Гіромагнітні відношення

Згідно з теорією атома Бора (вона для пояснення магнітних властивостей атома дає достатнє наближення) електрон в атомі рухається по круговій орбіті утворюючи замкнутий орбітальний струм – частота обертання електрона на орбіті, υ – лінійна швидкість, r – радіус орбіти,  q –заряд електрона). Орбітальний магнітний момент цього струму – площа орбіти. Одержуємо (8.5) Вектор цього орбітального […]

8.1 Магнітне поле в магнетиках. Діа- пара- і феромагнетики та їх властивості

Магнітні властивості речовин характеризуються відносною магнітною проникністю (8.1) яка показує відношення індукції магнітного поля в речовині В до індукції магнітного поля у вакуумі (повітрі) Во. Добавка до індукції, яка створюється речовиною, називається намагніченістю (8.2) де Н – напруженість магнітного поля, μо=4×π×10-7 Гн/м- магнітна стала, називається магнітною сприйнятливістю – це відношення намагніченості до індукції поля у […]

Фізика