Закон трьох французьких вчених Біо(1774-1862), Савара(1791-1841) і Лапласа(1749-1827) – це експериментальний закон, який визначає індукцію магнітного поля, створеного елементом провідника довжиною
із струмом I в точці, віддаленій від цього елементу на відстань
(рис.9.5)
(9.4)
або в скалярній формі
(9.5)
Тут: μ – відносна магнітна проникність середовища, показує у скільки разів індукція поля в середовищі більша, ніж у вакуумі. Це безрозмірна величина; μо = 4∙π∙10-7 Гн/м – магнітна стала, введена в системі СІ для узгодження одиниць вимірювання. В електростатиці аналогічною є електрична стала εо.
Окрім індукції, аналогічно електростатичному полю, вводиться ще одна силова характеристика магнітного поля – напруженість
(9.6)
Закон Біо-Савара-Лапласа для напруженості
(9.7)
показує, що вона не залежить від магнітних властивостей середовища. Вимірюється напруженість в А/м.
Закон Біо-Савара-Лапласа в магнетизмі аналогічний закону Кулона в електростатиці. Він використовується для розрахунку магнітних полів, утворених провідниками із струмом різних за формою, виходячи із принципу суперпозиції: індукція (напруженість) магнітного поля будь-якого провідника із струмом дорівнює векторній сумі індукцій (напруженостей), створених у даній точці кожним елементом провідника. Для цього необхідно розрахувати криволінійні інтеграли
(9.8)
Принцип суперпозиції використовується і для розрахунку магнітного поля декількох джерел, наприклад, провідників із струмом. Результуюче поле є векторною сумою полів від кожного джерела.