3.4 Інтерференція світла в плоско-паралельній пластинці і на клині.

Лінії однакової товщини. Кільця Ньютона

 Розглянемо в пучку світла, що падає на поверхню плоско-паралельної пластинки два промені 1 і 2 (рис.3.7). Кожний із них частково відбивається  і частково, заломлюючись, переходить  всередину пластинки. Теж саме відбувається і на тильній поверхні. Розглянемо такі два промені: у промені 1 той, який заломившись у точці А, перейшов у пластинку, на тильній стороні у точці D відбився і знову заломившись вийшов із пластинки у точці С;  у промені 2 той, що в точці С відбився від лицевої поверхні.  Ці промені 1 і 2 накладаються, тобто виникає інтерференція, результат якої залежить від оптичної різниці ходу Δ. Знайдемо її.  Фронт падаючого променя це площина АВ. Промінь 1 проходить шлях AD+DC в середовищі з показником заломлення n. Його оптичний шлях дорівнює (AD+DC)∙n. За цей же час промінь 2 проходе відстань ВС. Тому оптична різниця ходу Δ=(AD+DC)∙n-ВС.

Виражаємо ці відрізки через товщину пластинки b та кути: падіння α і заломлення β.

Одержимо

 

Звільняємось від кута β скориставшись законом заломлення (3.4) та основною тригонометричною тотожністю

(3.10)

При відбиванні світла від оптично густішого середовища       (точка С) фаза хвилі змінюється на протилежну. Враховуючи це оптична різниця ходу буде на половину довжини хвилі меншою, ніж в (3.10), тобто

(3.11)

Використаємо тепер умови (3.6) і (3.7). Одержимо, що максимум інтерференційної картини у відбитих променях буде мати місце при умові                    ,                                  (3.12)

а мінімум при умові .

(3.13)

При падінні променя на клин (рис.3.8) інтерференційні смуги (максимуми чи мінімуми) спостерігаються в тих місцях, де товщина клина однакова і задовольняє відповідній умові (3.12) для максимуму і (3.13) для мінімуму. Тому такі лінії називаються лініями однакової товщини.  Запишемо умову максимуму для двох сусідніх ліній:

Віднімемо друге рівняння із першого

Із прямокутного трикутника маємо

Отже   . При малих кутах γ клина  . Як правило кут падінні променів близький до 0о, тобто промені падають на поверхню клина перпендикулярно. При таких умовах одержуємо 

Цей вираз дає можливість застосувати явище інтерференції для вимірювання надзвичайно малих кутів клина по відомим довжині хвилі λо і показнику заломлення n та експериментально виміряній відстані ℓ між інтерференційними лініями.

Крім цього по виду ліній однакової товщини і їх паралельності можна візуально виявити дефекти полірування клина (рис.3.9): а) на поверхні клина є нерівності; б) кут клина неоднаковий.

Різновидністю інтерференції на клині і ліній однакової товщини є так звані кільця Ньютона. У цьому випадку клин утворюється між сферичною поверхнею і площиною (рис.3.10). Промені, як правило, падають перпендикулярно (кут падіння α = 0о) до плоскої поверхні. Інтерференційні лінії однакової товщини  мають вид концентричних кілець. Їх можна спостерігати як у відбитих променях, так і у променях, які пройшли через оптичну систему. Знайдемо радіуси rm кілець. По теоремі Піфагора маємо

або

Щоб кільця не зливались одне з одним, радіус кривизни R сферичної поверхні беруть досить великим. Це дає право знехтувати доданком  як величиною, набагато меншою порівняно з іншими. Одержуємо 

Скориставшись виразами (3.12), (3.13) при умові, що α = 0о, одержимо радіуси світлих і темних кілець

(3.14)

(3.15)

Рівність радіусів зумовлена тим, що у випадку спостереження у відбитих променях має місце втрата половини довжини хвилі, про що йшла мова у виразі (3.11), а в прохідних променях такої втрати немає.

Якщо сферична, чи плоска поверхня, які утворюють клин, мають дефекти, то їх можна візуально виявити по неправильній формі кілець, або їх не концентричності (рис.3.11). Для однозначності трактування цих відхилень необхідно мати одну із поверхонь еталонну.

You must be logged in to post a comment.

Фізика