3.6 Дифракція Френеля від круглого отвору та диску

Нехай на шляху сферичної світлової хвилі знаходиться непрозорий екран с отвором радіусом ro. Він залишить відкритими для точки спостереження    зон Френеля (рис.3.15). Якщо буде відкрита парна кількість зон m = 2k, в центрі екрану буде мінімум, якщо ж непарна m = 2k+1 – максимум. При зміщенні точки Р по екрану будуть відкриватися частина раніше закритих зон і відповідно закриватись частина раніше відкритих (рис.3.16). Тому інтенсивність світла буде теж змінюватись маючи осцилюючий характер.

При дифракції на диску радіусом ro він закриває   перших зон, залишаючи відритими решту починаючи з (m+1)–ї. Тоді інтенсивність в центрі екрану, аналогічно міркуванням при знаходженні виразу (3.19), буде дорівнювати половині інтенсивності від першої відкритої зони, в нашому випадку   тобто завжди буде максимум! Мінімум же утворитись не може! Такий результат вперше одержав французький вчений Пуассон (1781-1840). Він здався йому настільки абсурдним, (за непрозорим екраном утворюється світна пляма, а за отвором темна), що навіть не провівши експеримент, висунув його на одній із засідань Паризької академії наук  як аргумент проти хвильової теорії світла. Але французький вчений  Араго на цій же конференції експериментально підтвердив справедливість теоретично одержаного результату. Ця світна пляма одержала назву пляма Араго-Пуассона і її існування доказує хвильову природу світла.

При зміщенні точки спостереження по екрану інтенсивність змінюється так само, як і у випадку дифракції на отворі.

You must be logged in to post a comment.

Фізика