3.7 Дифракція Фраунгофера на щілині

Нехай на щілину шириною b і набагато більшою довжиною       ℓ >>b  перпендикулярно до її площини падає паралельний пучок променів. Вторинні джерела розмістимо по хвильовій поверхні, яка в цьому випадку є площина (плоска світлова хвиля). Щілина залишає відкритою частину цієї хвильової поверхні. За щілиною будемо спостерігати вторинне випромінювання, яке поширюється під деяким кутом φ від початкового напрямку (рис.3.17). Щоб зібрати паралельні вторинні промені в одну точку на екрані  Е використаємо збірну лінзу.

 

Розрахуємо дифракційну задачу двома способами:

1) методом зон Френеля

2) аналітичним.

1) Метод зон Френеля. Поділимо оптичну різницю ходу крайніх променів  на відрізки по  і проведемо площини, паралельні ОА фронту вторинного випромінювання. Вони поділять фронт падаючої хвилі (щілину) на зони Френеля, які уявляють собою  вузькі смуги шириною   і довжиною ℓ паралельні краям щілини. На рис.3.17,  наприклад, зображені три такі зони Френеля.

Коли щілина ділиться на непарну кількість зон, тобто оптична різниця ходу крайніх променів дорівнює пів цілому числу довжин хвилі, буде, максимум

(3.21)

а коли цілому – мінімум

(3.22)

2) Аналітичний спосіб. Виберемо по всій довжині щілини вузьку смугу шириною dx розташовану на відстані х від лівого краю щілини, координату якої проймемо за нуль. Інтенсивність dI вторинного випромінювання від цієї смуги буде пропорційна її ширині, тобто

Фаза цього випромінювання буде відрізнятись від фази випромінювання із точки О на величину

(див. розділ 2.1).  Якщо фазу коливань в точці О прийняти рівною ωt, то рівняння хвилі від вибраної дільниці запишеться так

Інтегруємо цей вираз по всій ширині щілини

Скористаємось формулою різниці синусів

Одержимо

коливання, амплітуда якого залежить від кута φ

(3.23)

Знайдемо умови, при яких ця амплітуда, а отже і інтенсивність світла, буде мінімальною і максимальною.

Мінімум буде при умові

або

що співпадає з (3.22). Тут m = 1, 2, 3,… порядок дифракційного мінімуму. Значення m = 0 виключене, так як в цьому

випадку  і вираз (3.23) буде мати вид першої чудової границі

Тому під кутом φ = 0  А(0)=Іо буде спостерігатися головний дифракційний максимум нульового порядку.

Максимум буде при умові

 

що співпадає з (3.21).

Відмітимо, що при  дифракційна картина не утворюється. Дійсно, в цьому випадку  при всіх  не існує (синус не може перевищувати 1). Будемо мати тільки один центральний (головний) максимум.

 

 

 

 

 

 

You must be logged in to post a comment.

Фізика