3.10 Поняття про голографію

Можливість одержання голографічного (об’ємне) зображення теоретично було обґрунтоване у 1947 році американським фізиком Д.Габаром. Експериментально перше таке зображення було одержане у 1963 році після створення джерел високо когерентного випромінювання – лазерів. В основі голографічного зображення лежать явища інтерференції і дифракції. Дійсно, як людина бачить зображення об’ємним? Завдяки тому, що людина має два ока, вона оцінює відстань до різних точок предмету. Отже, якщо якимсь чином зафіксувати (записати) інформацію про віддаленість різних точок предмету, то це і буде об’ємне зображення. А таку інформацію несуть явища інтерференції і дифракції. Саме від оптичної різниці ходу залежить інтенсивність променів у цих явищах.

Розглянемо механізм запису голографічного зображення (рис.3.21, а).
Опорний промінь 1 відбивається від плоского дзеркала і потрапляє на фотопластинку 4. Предметний промінь 2 відбивається від різних точок предмета 3 і потрапляє на фотопластинку, де інтерферує з опорними променями. На фотопластинці фіксується відповідна інтенсивність інтерференційної картини. Так створюється голограма, яка уявляє собою складну дифракційну гратку.

При відтворенні зображення (рис.3.21, б) опорний промінь зазнає дифракції на голограмі. Утворюється дійсне зображення 5 і уявне зображення 6.

You must be logged in to post a comment.

Фізика