5.4 Поняття про надпровідність

Досліджуючи електропровідність ртуті при наближенні температури до абсолютного нуля , нідерландський фізик Комерлінг-Оннес у 1911 році виявив дивне явище: при температурі рідкого гелію 4,2К електричний опір стрибкоподібно падав до нуля. Це явище одержало назву надпровідність. Уже в 1913 році Комерлінг-Оннесу була присуджена Нобелівська премія.

Температура Тк переходу у надпровідний стан називається критичною температурою. Для різних матеріалів вона різна. Наприклад, для олова Тк = 3,73К, для свинцю Тк = 7,19К. Привабливо знайти матеріал з критичною температурою цього фазового переходу другого роду близькою до кімнатної, що дало б зменшення втрат електроенергії практично до нуля.

Динаміка досліджень у цьому напрямку відображає рис. 5.4. Видно, що метали та їх сплави (а) мають найбільшу критичну температуру близьку до 20К. Поряд з цим була виявлена властивість надпровідності серед метало-оксидних керамік (б). В березні 1987 року в США групою вчених під керівництвом Ву було відкрите явище  високотемпературної надпровідності. Критична температура перевищила температуру рідкого азоту і навіть кисню!

Теорія надпровідності кристалічних провідників була розроблена в 1957 році американськими вченими Бардіним, Купером, Шріффером і радянськими Боголюбовим, Абрикосовим. Вона одержала назву БКШ-теорія по першим буквам американських вчених.

You must be logged in to post a comment.

Фізика