6.4 Люмінесценція

Для генерації нерівноважних носіїв заряду (рис.6.5 перехід 1) необхідно затратити енергію.При їх рекомбінації енергія виділяється. У випадку, коли ця енергія виділяється у вигляді фотонів, спостерігається свічення кристалу, тобто люмінесценція. При цьому рекомбінація відбувається через особливі енергетичні рівні – центри свічення (ЦС) (переходи 2, 3).

У відповідності із способом збудження кристалу розрізняють такі види люмінесценції:

а) фотолюмінесценція – збудження за рахунок світла;

б) катодолюмінесценція – збудження при бомбардуванні електронами;

в) електролюмінесценція – свічення кристалу в електричному полі;

г) хемілюмінесценція – збудження за рахунок енергії, яка виділяється при хімічній реакції, наприклад, при рекомбінації атомів в молекули на поверхні кристалу. В останньому випадку має місце радикало-рекомбінаційна люмінесценція (РРЛ);

Особливістю люмінесценції є її нерівноважний характер, на відміну від теплового, рівноважного випромінювання. Це означає, що про поміщені збудженого кристалофосфору в замкнуту теплоізольовану оболонку з ідеально відбиваючими стінками свічення через деякий час припиниться. Таке свічення називають ще холодним.

Друга особливість люмінесценції заключається в тому, що час післясвічення ( час свічення кристалу після припинення збудження) набагато більший, ніж період світлових хвиль (10-13 – 10-15 сек.). В залежності від часу післясвічення люмінесценція умовно поділяється на: флуоресценцію (час післясвічення менший, ніж 10-8 сек.), і фосфоресценцію (час післясвічення більший, ніж 10-8 сек, і може досягати декількох діб). Час післясвічення значно збільшується при наявності так званих центрів прилипання. Це енергетичні рівні в забороненій зоні поблизу зони провідності, на які захоплюються електрони, а потім звільняються за рахунок теплової енергії. Тому при нагріванні збудженого кристалу інтенсивність люмінесценції зростає за рахунок рекомбінації цих захоплених електронів. Відбувається висвічування світлосуми.

Перші кількісні дослідження фотолюмінесценції були проведені англ.. фізиком Дж. Стоксом (1819-1903), який у 1852 році встановив закон, який носить його ім’я: при фотолюмінесценції виникає свічення з більшою довжиною хвилі λфл, ніж довжина хвилі збуджуючого світла λзб (рис.6.6). Цей закон стає зрозумілим із зонної діаграми (рис.6.5). Збуджуючий фотон повинен мати енергію не меншу, ніж ширина забороненої зони ΔЕg (перехід 1), в той час як випромінюваний при переході 2 фотон має меншу енергію, а отже і більшу довжину хвилі. Але спостерігається і антистоксівська люмінесценція з протилежним співвідношенням довжин хвиль (рис.6.6 заштрихована область). Пояснюється це тим, що збуджуючий фотон поглинається уже збудженим атомом. Електронні переходи відбуваються між електронно-коливальними рівнями (рис.6.7). Переходи 4 і 5 викликають стоксівську, а 6 і 7 – антистоксівську люмінесценцію

You must be logged in to post a comment.

Фізика